Що, мій батьку, ти сумуєш? Вже літа немолоді. Сивина в волоссі чорнім, мов лілея на воді. Батьку, батьку, діти горнуться до хати.
Двір твій знову вийшли вишні уквітчати
Відгадайте, хто я є, ви назвіть ім'я моє,
Може я його не маю, бо ніяк не пригадаю,
Та і рідні теж не знають, бо щоденно називають:
Мама - кошенятком, татко - пташенятком,
Сонечком - бабуся, як же я насправді звуся?
Де знайти чарівну квітку, в горах серед плаю?
Де знайти, ой всюди люди квітку ту шукають.
Віднайду пелюстку сонця, притулю до серця,
Бо та квітка-чарівниця та й коханням зветься
Кап-кап-кап – дощик пройшов, Кришталевий дзвоник знайшов. І так гарно ним награвав, І до танцю нас закликав. Кольорові парасольки чарівні такі Парасольки, парасольки тримаємо ми.
Кажуть мами, кажуть тата, і бабусі кажуть нам,
Що ми досі ще малята, та не слухаємо мам,
Все вирішують за нас кожен день і кожен час,
Скільки їсти, скільки спати та ми хочемо сказати:
Ми не малюки ...
Ми мужчини - тато й я. І робота в нас своя: Ремонтуємо замки, забиваємо гвіздки. Тук-тук молоток - і забили ми гвіздок, Тук, тук, тук молоток -і забили ми гвіздок